ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

Творення прикметників від географічних назв

1. Прикметники від географічних назв творяться звичай­но за допомогою суфікса -ськ-: Святошин — святошинський, Яготин — яготинський, Харків — харківський, Клавдієве — клавдіївський.

Причому, відповідно до правил, стаються такі зміни:

а)  г, з, ж + ськ = зьк: Острог — острозький, Лейпциг —лейпцизький, Санкт-Петербург — санкт-петербурзький, Кав­каз — кавказький, Запоріжжя — запорізький, Лютеж — лютезький;

б)   к, ц, ч + ськ = цьк: Кременчук — кременчуцький, Хре­щатик — хрещатицький, Вінниця — вінницький, Дарниця —дарницький, Кролевець — кролевецький, Гадяч — гадяцький,Новобіличі — новобілицький, Гринвіч — гринвіцький;

в)   х, с, ш + ськ = ськ: Глеваха — глеваський, Карабах —карабаський, Одеса — одеський, Черкаси — черкаський, Золо­тоноша — золотоніський;

г)  суфікс -к- випадає: П'ятихатки — п 'ятихатський, Русанівка — русанівський, Бородянка — бородянський, Боярка — боярський; іноді випадає суфікс -ц-: Васютинці — васютинський, Капустинці — кахетинський;

ґ) якщо відкритий склад з о, е стає закритим, то голосні о, е чергуються з і: Гуляйполе —- гуляйпільський, Лозове — ло-зівський, Берегове — берегівський, Жердове — жердівський, Мукачеве — мукачівський, Хмелеве — хмелівський; але в при­кметниках, утворених від інших слов'янських назв, о, е збе­рігаються і в закритому складі: Ростов — ростовський, Іва­ново — івановський, Габрово — габровський, Ченстохова — ченстоховський, Сараєво — сараєвський, Воропаєво — воро-паєвський, Кричев — кричевський.

д)  при збігу приголосних у твірній частині між ними мо­же з'являтися вставний о або е: Москва — московський, Луб­ни — лубенський, Гречинці — гречинецький, Драбівці — драбовецький.

Перед суфіксом -ськ- м'який знак не пишеться: Оболонь — оболонський,  Ірпінь — ірпінський,  Прип'ять — прип'ятський, Бершадь — бершадськищ але після л м'який знак пишеться завжди: Поділ — подільський, Ворзель — ворзельський, Трипіл­ля — трипільський, Сімферополь — сімферопольський.

2.   Іноді, щоб утворити прикметник від географічної наз­ви, одного суфікса -ськ- недостатньо. Тоді використовують складні суфікси:

а)   -івськ- додається переважно до назв, що мають форму множини: Вишняки — вишняківський, Москаленки — москаленківський, Семипілки — семипілківський, Півні — півнівський, Загальці — загальцівський, Турбаї — турбаївський;

б)  -анськ- додається до деяких назв на -а: Биківня — биківнянський, Рогізна — рогізнянський, Рудня — руднянський, Будища — будищанський, Ружа — ружанський, Залуння — залучанський;

в)   -енськ- додається до багатьох назв на -є: Рівне — рів­ненський, Красне — красненський, Підлісне — підлісненський, Ставище — ставищенський; Городище — городищенський;

г)   -инськ- іноді додається до іншомовних назв: Ялта —ялтинський, Баку — бакинський, Караганда — кара­гандинський, Аляска — аляскинський, Соні — сочинський, Чи­та — читинський, Амудар 'я — амудар Інський.

3.   Прикметники, утворені від географічних назв, напи­саних через дефіс, пишуться теж через дефіс: Пуща-Водиця — пуща-водицький, Михайло-Коцюбинське — михайло-коцюбинський, Кам'янець-Подільський — кам'янець-подільський, Віта-Поштова — віта-поштовий, Київ-Товарний — київ-товарний , Нью-Йорк — нью-йоркський, Ла-Манш — ла-маншський.

Прикметники, утворені від географічних назв, що скла­даються з прикметника та іменника, пишуться разом: Біла Церква — білоцерківський, Гостра Могила — гостромогиль-ський, Вітряні Гори — вітряногірський, Західна Європа — за­хідноєвропейський.