ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

 Творення й правопис дієприкметників

1. Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змарні(ти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий.   Причому  суфікс   -ну-,   як   правило,   випадає:   за сохну(ти) — засохлий,  промокну(ти) — промоклий,  трісну (ти) — тріслий (і тріснути).

У сучасній українській мові активні дієприкметники до­конаного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми типу «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» нелітературні; у таких випадках треба казати: який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

2.  Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоко­наного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів І дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикмет­никових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й осо­бі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть дода­ється -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітну-чий, лежа(ть) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «ви­конуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної української мови; треба казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов 'яз-ки це можливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

3.  Пасивні дієприкметники обох видів утворюються від перехідних дієслів:

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід­лали) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорюва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, якщо на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — роз­мальований, збудувати — збудований, запрограмувати — запрограмований;

б) якщо основа інфінітива закінчується не на -а, то до основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачи(ти) — бач(у) — бачений, заспокої(ти) — заспокой(у) — заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в'зди(ти) — в'їждж(у) — в'їжджений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений;

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи часто додається суфікс -т(ий): зігну (ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

4. Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в україн­ській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприкметник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — на­мерзлий, втомитися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений