ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

 Загальне поняття про іменник

1. Іменник називає предмет і відповідає на питання хто?  що?

У граматиці предметом вважається все, про що можна запитати хто це? або що це? Отже, предме­ти — це не тільки назви людей (робітник, співачка), тварин (кінь, ворона), конкретних речей {сонце, книжка), а й назви опредмечених дій {засідання, облік), ознак {компе­тентність, краса), абстрактних понять {совість, доброта) тощо.

2. За характером називання іменники бувають загальні і власні.

Загальна назва дається багатьом однаковим предметам: чоловік, відвідувач, місто, гора, журнал, день, щастя.

Власна назва дається окремому предметові, щоб відріз­нити його від інших подібних: Куценко, Григорій, Київ, Дніп­ро, «Вечірній Київ», Конгрес української інтелігенції, Юпітер, Чумацький Шлях.

3. За значенням іменники поділяються на назви істот і назви неістот.

Назви істот поділяються на:

а) назви осіб (тобто, назви людей за різними ознаками, назви міфологічних істот, персонажів тощо): продавець, то­кар, прибиральниця, помічник, Михайло, Шевчук; лісовик, Перун, Дажбог, Мавка;

б) назви тварин (тобто назви всіх представників тварин­ного світу, включаючи найпростіших): слон, кит, корова, сви­ня, ластівка, карась, метелик, черв'як, мікроб.

Назви неістот поділяються на:

а) назви чітко окреслених предметів і понять (тобто назви охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різ­них мір, місяців, днів тижня тощо): стіл, олівець, порт­фель, ключ, дуб, рука, лоб, метр, кілограм, серпень, вівторок;

б) назви нечітко окреслених предметів і понять (тоб­то назви предметів, що не охоплюються зором, не мають чітких меж, збірні назви, назви територій, речовин, явищ, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних по­нять тощо): ліс, шлях, космос, гурт, народ, листя, пшо­но, завод, пісок, алюміній, грім, радість, гнів, футбол, сон, прогрес, Крим, Поділля.

Перегляньте відео 1 до теми