Іменник. Число іменників

Число іменників

1. Іменники мають два числа: однину й множину.
Іменники в однині можна співвіднести з займенниками він, вона, воно або поєднати з цей, ця, це: цей світ, ця громада, це листя, це коріння.

Іменники у множині можна співвіднести з займенниками вони або поєднати з ці: ці дерева, ці корені, ці ножиці, ці Кар­пати.

Однина й множина іменників звичайно різняться між со­бою закінченнями: будинок — будинки, вікно — вікна, доро­га — дороги. Проте в іменниках середнього роду на -я (зма­гання, сузір'я) закінчення в обох числах збігаються. Число цих іменників визначаємо, орієнтуючись на слова, що стоять при них: змагання триває — змагання тривають, далеке сузір 'я — далекі сузір 'я.

2. Частина іменників вживається, як правило, тільки в однині. Вони означають:

а) назви речовин: залізо, віск, кров, молоко, чорнило;

б) збірні назви: студентство, молодь, дітвора, рідня,морква, бурячиння, листя, проміння, каміння, волосся;

в) назви дій, якостей, почуттів: молотьба, хода, бджіль­ництво, байдужість, поспішність, гнів, дружба;

г) власні назви: Ольга, Степан, Іванченко, Луцьк, Куренівка.

Деякі з цих іменників можуть вживатися і в множині, що­правда, набуваючи при цьому трохи іншого значення: міне­ральні води, добірні вина, леговані сталі, болі, радості, глибини, світи.

3. Незначна частина іменників має тільки множину. Во­ни переважно означають:

а) назви предметів, парних за своєю будовою: ножиці, са­ни, ворота, штани, челюсті, груди;

б) деякі збірні назви: люди, діти, кури, гуси, дрова, дріжд­жі, меблі, коноплі;

в) назви дій, станів, почуттів (переважно з суфіксом -ощ-):лінощі, веселощі, мудрощі, заздрощі, пахощі, жнива;

г) деякі власні географічні назви: Черкаси, Суми, Карпа­ти, Альпи, Осокорки.

Множинні іменники реального значення однини або множини набувають за допомогою числівників: одні двері — двоє дверей, одні ножиці — троє ножиць.

4.  Будуючи речення із збірними іменниками, треба особ­ливу увагу звертати на число пов'язаних з ними слів. Якщо збірний іменник, який називає сукупність багатьох предме­тів, стоїть в однині, то й пов'язані з ним слова теж повинні стояти в однині: осіннє листя (а не осінні), коріння проросло (а не проросли), селянство — воно (а не вони), молодь — її ін­тереси (а не їхні).