ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

Поділ іменників на відміни

1. За тим, як вони змінюються, іменники діляться на чо­тири відміни. Проте до жодної відміни не належать іменни­ки, які вживаються тільки в множині (двері, Чернівці), які змінюються, як прикметники (вартовий), і які не змінюють­ся (шосе, бюро).

2. До першої відміни належать іменники жіночого й чо­ловічого родів, які в називному відмінку однини мають за­кінчення -а(-я): хмара, буря, мрія, сирота, лелека, Микола.

3. До другої відміни належать:

а) іменники чоловічого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а(-я): вітер, дощ, день, герой, батько;

б) іменники середнього роду, які при відмінюванні не приймають жодних суфіксів: село — села, жито — жита, поле — поля, сонце — сонця, подвір 'я — подвір 'я, горнятко —горнятка.

4. До третьої відміни належать іменники жіночого роду, які в називному відмінку однини не мають закінчення -а(-я): радість, сутінь, ніч, подорож, мати.

5. До четвертої відміни належать іменники середнього роду, які при відмінюванні приймають суфікси -ат-(-ят-), -ен-: теля — теляти, лоша — лошати, коліща — коліщати, ім 'я — імені, плем 'я — племені.

Логічний хід міркувань при визначенні відміни іменника можна зобразити так: