ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

 Відмінювання іменників III відміни

Нижче в таблиці подано буквені відмінкові закінчення іменників ІІІ відміни. Закінчення, що трапляються як винятки, взято в дужки. Знаком □ показано нульове закінчення.

1.     У називному відмінку однини м'який знак пишеться тільки після зубних («де ти з' їси ці лини»): доповідь, відомість, галузь, вісь, міць, емаль, осінь. Після губних («мавпа Буф»), шиплячих («ще їжджу») та р м'який знак не пишеться: кров, Об, Перм, верф, ніч, жовч, фальш, подорож.

2.    В орудному відмінку однини всі іменники мають лише закінчення -ю: тінню, честю, матір'ю, подорожжю, ніччю. Проте в написанні основ цих іменників є певні особливості.

В основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному — знахідному відмінку: сіль — сіллю (хоч солі), мудрість — мудрістю (хоч мудрості), річ — річчю (хоч речі).

Перед закінченням -ю:

а) зубні й шиплячі подвоюються, якщо вони стоять без­посередньо після голосного (тобто між двома голосними):
ожеледдю, галуззю, піччю, тушшю, подорожжю;

б) зубні й шиплячі не подвоюються, якщо є збіг приго­лосних («третій зайвий»): більшістю, областю, шерстю, жов­
чю, фальшю, Керчю;

в) після губних та р ставиться апостроф: любов'ю, верф'ю,Об'ю, Перм'ю, кіновар'ю.

3.  Іменник мати в непрямих відмінках вживається з су­фіксом -ір-, -ер-, у родовому й знахідному відмінках мно­
жини має закінчення -ів: матері, матір, матір'ю, матерів,матерям, матерями, при матерях.