ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

 Творення і вживання присвійних прикметників

Присвійні прикметники утворюються майже виключно від назв осіб, рідко — від назв тварин. Вживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.

1. Від іменників І відміни прикметники творяться за до­помогою суфікса -ин-, причому кінцеві приголосні твірної основи г, к, х чергуються із ж, ч, ш: Оксана — Оксанин, Оле ся — Олесин, Настя — Настин, Микола — Миколин, Ольга — Ольжин, Інга — Інжин, Стеха — Стешин, свекруха — свек­рушин, Марійка — Марійчин.

Але якщо твірна основа закінчується на й, то виступає суфікс -ін- (на письмі -їн-): Надія — Надіїн, Зоя — Зоїн, Со­фія — Софіїн.

Від іменника мати присвійний прикметник — материн.

2. Від іменників II відміни присвійні прикметники тво­ряться за допомогою суфікса -ів, який чергується з -ов- або -ев.

Вживання -ов- та -ев- залежить від групи іменника:

а) від іменників твердої групи присвійні прикметники творяться за допомогою суфікса -ів-, -ов-: Тарас — Тарасів, Тарасова; Стельмах — Стельмахів, Стельмахова; бать­ко — батьків, батькова; командир — командирів, командирова;

б) від іменників м'якої та мішаної груп присвійні при­кметники творяться за допомогою суфікса -ів-, -ев-: Василь — Василів, Василева; Мусій — Мусіїв, Мусієва; Кублій —Кубліїв, Кублієва; Черниш — Чернишів, Чернишева; лікар — лі­карів, лікарева; школяр — школярів, школярева.

3.       Присвійні прикметники повністю зберігають особли­вості написання іменників, від яких вони утворені (тільки чергується кінцевий к із ч): Тодоська — Тодосьчин, Тодоска — Тодосчин, Пріська — Прісьчин, Параска — Парасчин, не­вістка — невістчин.

4.      Від назв тварин присвійні прикметники творяться по-різному: птах — пташиний, соловей — соловіти, горобець — горобиний, гороб'ячий; лисиця — лисячий, заєць — заячий, вовк — вовчий, ведмідь — ведмежий, ведмедів; сорока — сорочин.

5.       Присвійні прикметники вживаються:

а)  на позначення належності предмета людині: Шевченків «Заповіт», Франкові твори, материне слово; рідко — тварині: соловейків спів, ластівчине гніздо;

б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з ма­лої букви): базедова хвороба, антонів вогонь, адамове яблуко  (борлак), петрів батіг (цикорій), торрічеллієва пустота, архімедова спіраль;

в) у крилатих висловах (пишуться з малої букви): соло­монове рішення, ахіллесова п ^уята, гордіїв вузол, дамоклів меч, сізіфова праця, дем 'янова юшка, крокодилові сльози.

Частина присвійних прикметників вживається тепер: а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Харків (від Харко), Львів, Васильків, Святошин, Пирятин, Клавдієве, Свато­ве, Гречине, Маріїне;

б) як прізвища: Ковалів, Пономарів, Щоголів, Іванишин (від Іваниха), Павлишин, Ковалишин.