Займенник. Загальне поняття про займенник

ЗАЙМЕННИК

Загальне поняття про займенник

1. Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кіль­кість, але не називає їх.

Наприклад, у реченні: Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати/ (І. Франко) — є тільки вказівки на якісь осо­би чи предмети, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у кон­тексті. У даному разі йдеться про героїв повісті І. Франка «Борислав сміється» — Бенедя Синицю (він) і робітників (їх).

Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уник­нути повторення тих самих слів. При цьому форму займен­ника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито: 1. Студентство виявляє дедалі більшу громадську активність. Воно об'єднується. Його ціка­вить політичне життя країни. 2.  Студенти виявляють дедалібільшу громадську активність. Вони об'єднуються. їх цікавить політичне життя країни.

Але не можна допускати, щоб займенник у реченні чи тексті співвідносився водночас із різними словами, як ось: І піснею сонце віта тракторист, що рідною лине землею. Не зрозуміло, хто лине: пісня, сонце чи тракторист?

Правильно вжиті займенники, крім того, допомагають пов'язати речення між собою в тексті.

 

2.   За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:

а) особові — вказують на особи: я, ми (перша особа), ти,ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа);

б) зворотний себе — вказує на ту особу, яка виконує дію;

в) присвійні — вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множи­ни: їхній; особі, яка виконує дію: свій (на належність пред­мета третій особі однини вказують особові займенники в ро­довому відмінку: його, її);

г)   вказівні — вказують на предмет: цей, той; на ознаку:такий; на кількість: стільки;

ґ) означальні: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий;

д) питальні — являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прикметника: який? чий?; до числівника: скіль­ки? котрий?;

е) відносні — ті, що й питальні, але вживаються для при­єднання підрядних речень до головних (Благословен же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес— В. Сосюра);

є) неозначені — утворюються від питальних за допомо­гою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, -небудь, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-чий, бозна-що, будь-хто, котрий-небудь,  невідь-скільки та ін.;

ж) заперечні — утворюються від питальних за допомо­гою частки ні- (пишеться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.

 

3.  У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою і займенником є прийменник, усі частини пи­шуться окремо: в декого — де в кого, абиким — аби з ким, до будь-кого — будь до кого, про ніщо — ні про що, нікого — ні від кого

 

 Перегляньте відео  до теми youtube.png