ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

Дві основи дієслова

Усі дієслівні форми творяться від двох основ: 1) основи інфінітива; 2) основи теперішнього часу.

1. Основу інфінітива визначають, відкинувши від не­означеної форми дієслова суфікс -ти, -сти: працюва(ти), го­ворити), бра(ти), жи(ти), чу(ти), мог(ти), розцві(сти), опа(сти), але: нес(ти), рос(ти).

Від основи інфінітива творяться форми минулого часу (працюва-в, бра-в, жи-в), умовний спосіб (працюва-в би, жи-в би), активні дієприкметники доконаного виду (позеле-ні-лий, опа-лий, зігни-лий), пасивні дієприкметники (прочи­тали) — прочита-ний, поча(ти) — початий), форми на -но, -то: {прочитано, почато) і дієприслівники доконаного виду (прочита-вши, поча-вши, розцві-вши).

2. Основу теперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особові закінчення -е або -ить: жив(е), пра-цюй(е), почн(е), розцвіт(е), говор(ить), лов(ить), умій(е), прос(ить).

Від основи теперішнього часу творяться форми наказо­вого способу (жив-и, почн-и, працюй, умій), активні дієприк­метники недоконаного виду (жив-учий, працюй-учий) і діє­прислівники недоконаного виду (жив-учи, працюй-учи, цвіт-учи).

3.  Основа інфінітива й основа теперішнього часу часто різняться між собою: писа(ти) — пиш(е), кува(ти) — куй(е), бра(ти) — бер(е), ду(ти) — дм(е), мог(ти) — мож(е), гна(ти) — жен(е). Проте ці основи іноді можуть збігатися: плив(ти) — плив(е), вез(ти) — вез(е), нес(ти) — нес(е)