Дієслово. Змінювання дієслів у теперішньому та майбутньому часі доконаного виду

Змінювання дієслів у теперішньому та майбутньому часі доконаного виду

Дієслова в теперішньому та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та ар­хаїчну дієвідміни.

1.       До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають е(є), а в третій особі множини — закінчення -уть (-ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зу­міємо, зумієте, зуміють.

 

2.       До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и(ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (-ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.

Отже, дієслова І та II дієвідмін на письмі мають такі осо­бові закінчення:

1.28.png

3. До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти й повісти та префіксальні похідні від них (дієслова давати, відповідати належать до І дієвідміни).

Змінюються вони так:

1.29.png

4.        У 3-й особі множини дієслова на -повісти не вживаються. Їхнє значення тут предається іншими словами: повісти, роз­повісти — розкажуть; відповісти — дадуть відповідь; допо­вісти — повідомлять, прозвітують Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі можуть траплятися ар­хаїчні форми 2-ї та 3-ї особи: єси, єсть, єсте, суть. У май­бутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни: бу­ду, будеш, буде, будемо, будете, будуть.

 

5.        Для особових форм дієслова характерні такі особли­вості:

а) ненаголошені е(є) та и(ї) в закінченнях у вимові зву­чать майже однаково, наприклад: пишемо звучить майже як [лишимо], будуєш — майже як [будуйіш], сушите наближа­ється до [сушете]; це треба мати на увазі при написанні спо-собових форм дієслова;

б) буквосполучення -шся в 2-й особі однини читається як с'с'а (вчишся [вчис'с'а], пнешся [пнес'с'а]); буквосполу­чення -ться в третій особі однини й множини (яке, до речі, завжди пишеться з м'яким знаком) звучить як ц'ц'а {вчиться [вчиц'ц'а], вчаться [вчац'ц'а]);

в) у 3-й особі однини дієслова II дієвідміни обов'язково мають у кінці звук т': просить, бачить, гоїть (в усній мові можна почути: просе, баче, гоє);

г)  у 1-й особі множини в кінці виступає звук о: ведемо, говоримо, будуємося; форми без кінцевого о (ведем, говорим, будуємся) допустимі лише в розмовній мові та в поезії.