ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

ДІЄПРИСЛІВНИК

Дієприслівник як форма дієслова

1.   Дієприслівник — це незмінна форма дієслова, яка на­зиває другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

Наприклад, у реченні: Бані церков здіймаються над київ­ськими горами й сяють золотом у блакитному небі — названо один предмет (бані) і дві його дії {здіймаються і сяють). Якщо в цьому повідомленні нас цікавить передусім місце розташу­вання церков, то в такому разі дія здіймаються для нас го­ловна, а сяють — другорядна; її, отже, передаємо дієприс­лівником: Бані церков здіймаються над київськими горами, сяючи золотом у блакитному небі. Якщо ж ідеться про зов­нішній вигляд церков, тоді здіймаються буде для нас друго­рядною дією, і її, отже, передаємо дієприслівником: Бані церков, здіймаючись над київськими горами, сяють золотом у блакитному небі.

Дієприслівники бувають доконаного і недоконаного виду. Дієприслівники самі по собі на час не вказують.

2.  Дієприслівник доконаного виду означає таку друго­рядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної. Він відповідає на питання    що    зробивши?

Наприклад, у реченні: Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву (О. Довженко) — доконаний вид дієприслівників погулявши і наївшись вказує, що дія, названа ними, відбулася раніше від дії, названої діє­словом натрапив.

3.   Дієприслівник недоконаного виду означає другоряднудію, одночасну з основною. Він відповідає на питання щ о роблячи?

Наприклад, у реченні: Гуляє містом дика хуга, висвистую-чи, дико кричачи (М. Бажан) — недоконаний вид дієприслів­ників висвистуючи і кричачи вказує, що дія, названа ними, відбувається водночас із дією, названою дієсловом гуляє.

4. Дієприслівник у реченні виступає обставиною: Щас­тя — не знати спокою, в далі йдучи невідомі (О. Підсуха).

Перегляньте відео  до теми