Прислівник. Загальне поняття про прислівник

ПРИСЛІВНИК

Загальне поняття про прислівник

1.    Прислівник характеризує дію, стан або ознаку. При­слівник — незмінна частина мови.

Наприклад, у реченні: Одна в нас голова, хоч би ми як несли її високо (М. Рильський) — прислівник високо характеризує дію несли, а прислівник як характеризує ознаку дії високо. У реченні: Голос у нього був напрочуд приємний — прислівник напрочуд характеризує ознаку предмета приємний.

2.    За значенням та роллю в реченні прислівники буваютьобставинні, предикативні і модальні.

Обставинні прислівники вказують на різні обставини, а саме:

а) способу дії (як? яким способом?): доб­ре, вдало, поволі, вголос, гуртом, по-нашому, по-давньому, сам на сам, віч-на-віч;

б) міри й ступеня   (скільки?   наскільки?якою  мірою?): настільки, дуже, трохи, ледве, дотла,дощенту, двічі, утричі;

в) місця   (де?   куди?   звідки?   Яким шляхом?):   там, звідти, угорі, вниз, праворуч, попереду, манівцями;

г)   часу   (коли?   доки?   відколи?   Як довго?):   тоді, досі, рано-вранці, учора, напередодні, що­разу, з давніх-давен;

ґ) причини (чому? з  якої причини?): то­му, згарячу, зосліпу, спересердя, знічев'я, зопалу, хоч-не-хоч;

д) мети (навіщо? з якою метою?): нав­мисне, наперекір, напоказ, на зло, у гості.

Предикативні прислівники виступають у ролі присудка в безособових реченнях. Вони можуть виражати:

а) стан природи: тихо, вітряно, морозно, хмарно, сонячно;

б) стан людини: соромно, жалко, душно, страшно, байду­же, досадно, кривдно, образливо, радісно, приємно, лінь, гріх;

в) потребу: треба, потрібно, слід, необхідно, можна, важ­ливо, варто, пора;

г) відсутність: н'іде, н'іколи, нема, не видно.

Модальні прислівники служать для виявлення ставлення мовця до сказаного і виступають у ролі вставних слів. Сюди належать: мабуть, очевидно, безперечно, може, на жаль, на щастя, по-моєму, по-перше, по-друге тощо.

3. За походженням прислівники бувають:

а) первинні й похідні від них: де, тут, там, туди, сюди, коли, тоді, як, так, деінде, подекуди, звідти, повсюди, відколи,досі, поки, ніде, ніколи, ніяк;

б) відіменникові: згори, завчасу, вночі, щодня, гуртом, бі­гом, нишком, жартома, жаль, сором;

в)   відприкметникові: тихо, далеко, здалека, нашвидку, до­сита, знову, по-старому, по-військовому, по-українському;

г)   відчислівникові: вперше, вчетверо, надвоє, двічі, тричі,по-перше;

ґ) відзайменникові: нізащо, потім, зовсім, надто, по-моєму;

д) віддієслівні: навстоячки, навприсядки, перегодя, хви­лююче, нехотячи;

е) складні (утворені складанням кількох основ): праворуч, обіруч, нашвидкуруч, натщесерце, босоніж:, стрімголов, мимо­хідь, повсякчас, споконвіку, віч-на-віч, рано-вранці, тишком-нишком;

є) складені (у вигляді словосполучень): плече в плече, день у день, раз у раз, раз по раз, раз за разом, час від часу, нога за ногою, сам на сам, кінець кінцем, ні в сих ні в тих, ні за що ні про що, куди завгодно.

4. Правопис прислівників досить складний. Більшість їх пишеться разом, проте є й такі, що пишуться через дефіс, через два дефіси, двома й більше словами тощо: удосвіта, додому, на світанку, з дому, разу раз, з дня на день, по-іншому, рано-вранці, коли-не-коли, віч-на-віч, з давніх-давен.

 

Перегляньте відео  до теми youtube.png