Прислівник. Наголос у прислівниках

Наголос у прислівниках

1.     У багатьох прислівниках, утворених від прикметників за допомогою суфіксів -о, -е, наголос з останнього складу переноситься на другий від кінця: бл'изько, в'ажко, в'узько, гл'адко, гл'ухо, гн'учко, м''яко, н'изько, стр'унко, т'онко, ч'ітко, шв'идко, заб'арно, мовч'азно, чар'івно.

А в деяких трискладових прислівниках наголос з остан­нього або передостаннього складу пересувається на перший: в'есело, в'исоко, б'оязко, г'аряче, г''олосно, гл'ибоко, д'ешево, д'о­рого, з'ап'ашно, п'орожньо, с'олодко, х'ороше, х'олодно, ч'епурно, ш'ироко.

 

2.        У прислівниках, утворених злиттям прийменника з короткою формою прикметника, наголос часто переходить на перший склад: з'аново, з'асвітла, з'озла, з'осліпу, н'аглухо, н'аголо, н'арівно, н'арізно, н'асухо, н'ачисто, н'ачорно, п'опросту, п'орізно; але: над'овго, доп'ізна, дос'ита, пот'иху, зав'идна.

 

3.        У прислівниках, утворених від іменників, наголос пе­реважно зберігається той самий: в'алом, г'амузом, р'азом, ч'а­сом; догор'и, дод'ому, дотл'а, зісп'оду, нав'ерх, наверх'у, навк­руг'и, нагор'і, наг'олову, пов'ерх, спозар'анку, щов'ечора, щор'азу і т. ін.

Але в частині прислівників, утворених злиттям приймен ника з іменником, наголос пересувається на перший склад: б'езвісти, вр'оздріб, з'окола, з'опалу, н'авзнак, н'авіч, н'авхрест, н'адвечір, 'обік, 'обіч, 'опліч, 'осторонь, п'обіч, п'оруч, п'отайки, п'о­ночі, п'ошепки, уд'освіта, удо'сталь.

 

4.        У прислівниках, утворених від числівників, наголос зберігається той самий: заодн'о, удв'ох, учотирь'ох, вч'етверо, вд'есятеро, нап''ятеро, наш'естеро; тільки два прислівники мають подвійний наголос: н'адв'оє і н'атр'оє.

 

5.        Від наголосу залежить значення прислівників з част­кою ні-:

а)  якщо наголос падає на частку ні-, то ця частка набуває значення «немає»: н'іде «немає де», н'іколи «немає коли», н'іяк «немає як», н'ізвідки «немає звідки»; такий прислівник (як правило, разом з неозначеною формою дієслова) виступає присудком у безособовому реченні;

б) якщо частка ні- не наголошена, то прислівник просто заперечує щось: нід'е, нік'оли, ні'як, нізв'ідки; такий прислівник виступає обставиною в реченні.

Різницю в значенні цих прислівників видно з таких при­кладів: Старенька Миша горювала: їй н'іде, бідній, було жить (Л. Глібов). Ще треті півні не співали, ніхто нід'е не гомонів (Т. Шевченко).