ГРАМАТИЧНІ НОРМИ ЧАСТИН МОВИ

 Написання сполучників

1. Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться одним словом:

а)  із часткою же, ж: адже, аж, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож;

б) із часткою би, б: аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби;

в) із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;

г)  із часткою що: абощо, тощо, якщо;

ґ)  з префіксами: притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.

2.  Деякі сполучники можуть мати при собі частки, з яки­ми вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, коли б, коли б то, хоч би, хоча б.

Окремо пишуться всі складові частини в таких сполуч­никах: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те Що, тільки що, для того щоб, з тим щоб, з тих пір як, у міру того як У кількох сполучниках перші дві частини пишуться ра­зом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

3.      Сполучники з підсилювальними частками бо, но, то пишуться через дефіс, а саме: отож-бо, тільки-но, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то.

4.      Сполучники, що пишуться одним словом, відрізня­ються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пи­шуться двома словами, тим, що сполучники членами речен­ня не бувають і на питання не відповідають (на питання мо­же відповідати все підрядне речення, а не сам сполучник), а однозвучні поєднання слів виступають членами речення і відповідають на питання.

Порівняємо два речення: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці (М. Коцюбинський). Що б не робив, роби тільки найкраще (І. Кульська). У першому реченні слово щоб ке є членом речення, отже, це сполучник. У другому реченні до слів що б можна поставити питання що?, вони замінюються повнозначними словами яку б роботу, отже, це не сполучник, а поєднання займенника що з часткою б.

Візьмемо ще два приклади: Далека, небезпечна путь,— гей, не зважай, матросе! Таж хвилі приязно гудуть, міцні, надійні троси (М. Рильський). Вночі все та ж декорація світу: море, вершини гір, місяць (О. Гончар). У першому випадку слово таж — сполучник, бо на жодне питання саме по собі не відповідає. У другому випадку слова та ж відповідають на питання яка?, виступають означенням, тобто це займен­ник та з часткою ж, а не сполучник.

5. Сполучник можна замінити синонімічним сполучни­ком, а з однозвучним поєднанням інших частин мови цього зробити не можна.

У вище наведених прикладах сполучник щоб можна замі­нити синонімічним сполучником аби, сполучник таж замі­нюється синонімом адже. Зі словами що б, та ж цього зро­бити не вдається.

Можливі такі синонімічні заміни сполучників:

а)  таж — адже: Таж (адже) про це вже була домовле­ність між нами;

б) тож — тому: Життя таке коротке — тож (тому)спішімо робити добро (О. Довженко);

в) теж — також: Я теж (також) там був;

г) щоб — аби: Не смійся з другого, щоб (аби) тобі не булотого (Нар. творчість);

ґ) якби — коли б: Якби (коли б) знав, де впав, то й соломки б підослав (Нар. творчість);

д)  проте — однак: Не радий хрін тертушці, а проте (од­нак) на кожній танцює (Нар. творчість);

е)  зате — але: Взимку холодно, зате (але) комарі не куса­ють (Нар. творчість);

є) притому (притім) — до того ж: За моїми відомостями, вони в саду і притому (до того ж) в найкращому настрої (І. Микитенко);

ж) причому (причім) — і то: Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, причому (і то) зашила сировою ниткою (Григорій Тютюнник).